
Коли Веселе потопає у квітах, молодій зелені, бентежать душу Василя Даниловича Єременка спогади далекої юності. Ще б пак, на фронт він потрапив 16-річним юнаком "фабзайчам", перед війною опановували з ровесниками в училищі премудрість залізничного будівництва. Було це у невеличкому місті Глобине на Полтавщині, поблизу Кременчука. Молода пам'ять на все життя закарбувала ті перші воєнні дні, той жах, який огортав хлоп'ячі серця, коли летіли над їхніми головами фашистські літаки. Не забути, як частини радянських військ, які першими прийняли удар на себе, відступали з тяжкими втратами, без жодного командира, котрі в атаках гинули першими.