.
  • .

Дітям-інвалідам із багатодітної родини потрібна допомога

Біда спіткала дружну родину Снігур із Запоріжжя: із трьох діточок у мами Світлани і тата Віктора двоє синочків-красунчиків - 12-річний Ромчик та 10-річний Вадик мають тяжкі медичні діагнози. У старшенького - пов’язаний із пологовою травмою. Через що хлопчина потерпає від підвищеного внутрішньочерепного тиску, а відтак – головних болів аж до запаморочення. До того ж віднедавна став припадати на ніжки. Йому важко ходити. І мати мусить його носити на руках. А все, як з’ясували лікарі, через застарілу (вочевидь, пологову) травму хребта.
Щодо молодшенького, як розповіла мати, хлопчина народився здоровим, як кажуть, без вад. Проблеми почалися, коли стали переводити його з грудного вигодовування на звичайну їжу. Як водиться, почали давати різноманітні звичайні дитячі кашки, а у хлопчика розвинулося запалення стравоходу. Тільки коли йому виповнився 1 рік і 3 місяці врешті з’ясували – у хлопця на засвоюється глютен, всі злакові викликають підразнення. Згодом виявили ще й генетичну лактозну недостатність. Тож щоб дитина могла жити і розвиватися, окрім відповідних медичних препаратів, треба її годувати відповідними дієтичними продуктами харчування, які коштують дуже дорого. А малому ж хочеться ще й чогось солоденького – печива, цукерки. Такі дієтичні смаколики для людей з подібними діагнозами за своєю ціною взагалі недоступні для цієї родини.
Витрати родини Снігур на медикаменти сягають космічних величин. А у людей же є й інші базові потреби. Грошей хронічно не вистачає. Перебиваються на материну пенсію ( Світлана також інвалід через астму) та соціальні виплати для хлопців. Батько Віктор, після того, як його скоротили на підприємстві, оформив опіку над дітьми і отримує на них державну допомогу. Та все ж це – копійки у порівнянні з потребами.
До недавнього часу вся родина, а є ще старша донька, вона вже одружена і сама стала мамою – виховує 10-річну онуку Світлани та Віктора, багато років поспіль тулилася у кімнатах гуртожитку. Віднедавна Світлані відійшов приватний будиночок її мами, яка, на жаль, вже пішла у вічність. Втім, будинком його назвати можна лише умовно: ані опалення, ані водоводу, на стінах грибок. Родина радіє, що трохи більше простору для життя тепер має. Але умови – нестерпні.
Вкрай потрібен ремонт, зокрема налагодження системи опалення. Взагалі, цій родині будь-яка допомога потрібна.
Світ не без добрих людей. Одним із перших цим бідолашним підставив своє плече відомий запорізький меценат, генеральний директор корпорації «Кераміст» Дмитро Зусманович. За його підтримки старшого Рому влаштували до реабілітаційного центру «Іван», де хлопцем опікуються фахівці. І за словами його матері, вже відчувається певний прогрес. Також Дмитро Маркович допоміг родині впорядкувати огорожу приватного будинка – профінансував встановлення нових воріт. Меценат і надалі гарантує свою підтримку родині.
- Не має меж моїй вдячності Дмитру Марковичу і його раднику Олександру Володимировичу Корчевському, - говорить пані Світлана. – Мені, зневіреній, безсилій, вони не просто надали підтримку, а подарували надію.
Редакція газети «Запорізька правда» сподівається, що в нашій області є й інші благодійники, які можуть надати допомогу родині Снігур, про подальшу долю якої ми обов’язково розкажемо нашим читачам.

Підпишіться на наш відеоканал