Колись пудель Томмі вже виступав на сторінках "Запорізької правди" в розповіді про те, як живе собачий світ. Пудель дуже розумний пес, вміє логічно мислити, спостерігати й робити висновки, навіть розповідати. От писати він не вміє. Тому для втілення своїх творів на папері він обрав співробітника своєї улюбленої газети "Запорізька правда". "Собаче серце" - це вже другий твір, який народився у такому незвичайному творчому співавторстві.
"КРУТИЙ ОХОРОНЕЦЬ"
День підходив до свого фіналу - до вечора. Томмі з великим нетерпінням переступав усіма чотирма лапами біля дверей. Нашийник уже на собаці, поводок у руці хазяйки, а вона затримується біля телефону. "Мабуть, знов подрузі захотілося поділитися враженнями від переглянутого по телевізору детективу, - із роздратуванням думав Томмі. - Сидять в одному кабінеті й не можуть за день набалакатися".
Уже давно треба вийти на прогулянку: друг Чарлі чекає, у Томмі до нього є справа. А хазяйка все захлинається новинами, пліткує тощо. Томмі дуже хотілося тихенько подати голос, але класичне собаче виховання не давало можливості це зробити. Хазяйка завжди має рацію, за будь-яких умов.
Нарешті Томмі вийшов на вечірню прогулянку. Чарлі одразу ж з'явився поруч. Великий, такого ж, як Томмі зросту, кудлатий. Довгий хвіст, який завжди прикрашали реп'яхи, свідчив про "дворянське" походження собаки. Втім, це не заважало багаторічній собачій дружбі. Хазяйка Томмі схвалювала цю дружбу, завжди пригощала Чарлі смачними кістками, а подругам казала, що у Томмі є чудовий, вірний товариш.
Мешканці сусідніх багатоповерхових будинків визнавали право Чарлі на звання охоронця двору. Особливо глибоку вдячність висловлювали собаці власники скромних стареньких "жигулів", які, як правило, залишалися на ніч у дворі.
Нещодавно мовчазний і солідний Чарлі серед ночі влаштував такий ґвалт, що люди повискакували з під'їздів. Потім виявилося, що якийсь злодюжка майже відкрутив новенькі колеса у "жигуля", а сигналізація чомусь не спрацювала. Власник автівки Степан Микитович був такий вдячний чотирилапому охоронцю, щедро нагодував Чарлі відбірним м'ясом. Ще б пак, м'ясо у будь-якому разі дешевше нових коліс!
Іншим разом, згадує Томмі, Чарлі застукав хлопця, який посеред ночі відкрив авто дядька Грицька з четвертого поверху. Сигналізація знов чомусь не спрацювала, зате спрацював Чарлі. Він крадькома зайшов за спину крадія і як загарчав! Незваний гість від страху все кинув - і дьору. Чарлі ще довго гнав його вулицями й голосно гавкав. А коли ж повернувся у двір, то зайняв пост біля відчинених дверей авто. Вранці прийшов хазяїн і побачив незачинену автомашину, свою барсетку з грішми й документами, яку забув тут напередодні. А поруч спокійно сидів Чарлі. Дядько Грицько все зрозумів і від вдячності навіть запропонував Чарлі поселитися на їхній із дружиною житлоплощі. Щоправда, дружина не була в захваті від пропозиції чоловіка, але стерпіла. Та Чарлі скромно відмовився від такої честі, бо він вільна натура, коли хоче - гуляє, коли хоче - відпочиває.
Сантехнік із нашого ЖЕКу Жора - найперший заступник Чарлі. Він збив собаці велику будку, утеплив її, і, таким чином, пес одержав майже комунальне житло. Жора щодня пригощає Чарлі ковбасою, а той супроводжує сантехніка на виклики.
СВІТСЬКЕ ЖИТТЯ
Чарлі із задоволенням з'їв усе, чим пригостила його хазяйка Томмі. І вони втрьох відправилися у собачий клуб на вечірню тусівку “собакінг”.
Так жартома собачники називають невеличкий майданчик, де вечорами збираються собаки різних порід, бігають, витрачають накопичену протягом дня енергію, а тим часом їхні хазяї теж спілкуються між собою. Томмі, якому за солідним віком нецікава цуценяча метушня, іноді мимоволі прислухається до людських розмов. Сама політика, іноді - ціни. Томмі відійшов із Чарлі від людей. Друзі, тихенько спілкуючись, спостерігали за молодим, таким різноманітним поколінням. Двоє біглів Чіп і Дейл (Чарлі називав їх пацанами) намотували кола на майданчику. Вони гавкали голосно з підвиванням. Ці мисливці-початківці уявляли, що своїм гавкотінням вони піднімуть куріпок або качок. Веселі, доброзичливі, з довгими, немов ганчірки, вухами, короткими лапами, вони були молодими й неслухняними, тільки й чути голос їхньої хазяйки Людмили: "Чіпе, до мене, Дейле, повернись!"
Голден-ретрівери Капа і Джесі боролися за палицю. Томмі іронізував про себе: оце зразок розумної поведінки - лежить собі пес і гризе паличку. Нікуди не біжить, не порушує ніяких правил поведінки. Тільки Капі палицю треба час від часу кидати. Джесі обожнює шоколад. Якщо помітить у когось у руці фольгу, сяде навпроти й дивитиметься прямо у вічі - не проковтнеш і крихти, якщо з нею не поділишся.
Міттельшнауцер Міка й такса Боня мовчки боролися. Міка іноді гиркала, коли тягала Боньку за довгі вуха. Таксон час від часу падав на спину й дригав короткими кривими лапами - підкорявся, бо протистояти заповзятливій подрузі не мав сил.
Вестік Дуглас чекав зручного моменту, щоб включитися в цю боротьбу. "Вестік" - це "вест хайленд вайт тер'єр". Така пишна назва у маленьких шотландських мисливців. Дуглас має невеличке тільце, вкрите білою кудлатою шубкою, коротенькі лапки, гострі вушка й задерикуватий характер. Якщо, приміром, йому не сподобався ротвейлер Хуч, то він і кинувся на цю чорну блискучу глибу сала. Тільки неповороткість Хуча врятувала Дугласу життя.
ГОСТЯ "СОБАЧОГО КЛУБУ"
Раптом увагу Томмі привернула нова гостя. Жінка у фірмовому спортивному костюмі невимушено привіталася з усіма, представилася Жанною, познайомила всіх із маленьким миршавим собачам, яке тихенько скиглило у хазяйки на руках. Собача було рідкісної породи грифон, дуже схоже на кошеня, вагою до кілограма. Звали крихітку Джульєттою. Вона була одягнена у червоні шорти і таку ж футболку з капюшоном лялькового розміру. Ріденький чубчик прикрашали стрази.
Томмі вже чув про це собача. Хазяйка розповідала приятельці, що коштує Джульєтта майже стільки, скільки пристойна іномарка. Втім, Жанна - жінка заможна, дружина багатого бізнесмена, а дітей у них немає. Усю невитрачену батьківську любов подружжя спрямувало на Джульєтту.
Тим часом Жанна поставила Джульєтту в коло, щоб усі помилувалися красунею. Собача від страху зіщулилось у червоний клубочок і гарчало на всіх, хто намагався наблизитися до нього. Ретрівери й лабрадори привітали нового члена клубу своїми хвостами, а понюхали здаля. Чіп і Дейл підбігли знайомитися, але потім передумали, бо Джульєтта дуже нервувала. Дуглас і Ніка обнюхали грифона - нічого цікавого - й продовжили свої розваги. Ошелешений незвичним виглядом Джульєтти Чарлі теж наблизився, щоб роздивитися. Не встиг. Розгнівана Жанна закричала, затупотіла ніжками у фірмових кросівках:
- Чий це брудний пес? Геть звідси, пішов геть!
Здивовані собачники оніміли від несподіванки. Так тут ніхто не поводився.
- Він заразний, геть! - не могла заспокоїтись жінка, хоч ображений Чарлі одразу ж пішов. Томмі наздогнав друга, намагався якось вибачитися за невиховану злу жінку. Але Чарлі послався на справи й побіг геть.
- Як ви можете пускати сюди бродячих собак? - не вгамовувалася Жанна.
Спокійний і розважливий хазяїн Мікі пояснював їй, що Чарлі живе в сусідньому дворі, має всі необхідні щеплення, ніякої шкоди собакам не завдає. Хазяйка Томмі теж сказала, що Чарлі - друг її Томмі, дворовий охоронець.
Але Жанна нічого не хотіла чути. Крихітка Джульєтта тихенько скавучала на руках у хазяйки. Світська бесіда про звички й особливості характерів братів наших менших різних порід не поновлювалася, настрій у всіх був зіпсований. Томмі невдоволено поглядав на Жанну: чого приперлася зі своєю шавкою, в якої немає абсолютно ніякого виховання.
Собаче виховання Томмі завжди ставив на перше місце серед інших характеристик. Сам вихований у кращих пуделячих традиціях, Томмі вважав, що навіть модний сьо-годні гламурний дріб'язок - різні той-пінчери, йоркширські тер'єри, ши-тцу, той-пуделі - повинні обов'язково виховуватися своїми хазяями.
Томмі пригадав, яка гарна хаскі Лора приходила на “собакінг” із молодим хазяїном. У неї була пухнаста світло-сіра шубка і блакитні очі. Томмі чув, що коріння цієї породи залягають десь серед північних вовків. Утім, нічого вовчого у Лори не було. Весела, грайлива, вона спілкувалась із усіма мирно. Іноді траплялося, що вона покусувала то ретрівера Панду, то таксона Боню, але все списувалося на азарт ігор. Собачники робили зауваження хазяїну Лори, та все закінчувалося жартами. Аж поки Лора не прокусила дірку у шкірі лабрадорки Чани. Дірка була чимала, з неї витікала кров. Хазяйка Чани - лікарка за професією, не зробила трагедії з цього випадку, але хазяїну Лори заборонили ходити в цей клуб. От вам і цінність собачого виховання, підсумував пудель.
У таких філософських роздумах Томмі повернувся додому, повечеряв і відправився відпочивати на своє законне місце - під вхідні двері. Засинав він під звуки стрілянини - то хазяйка дивилася черговий детектив.
ЗАГУБЛЕНА СЕРЕД НОЧІ
Рано-вранці Томмі розбудив наполегливий дзвінок у двері. Він попрямував до хазяйки, потягнув за ковдру. Зі сну жінка довго не могла зрозуміти, чого від неї добивається пес. Потім почула тривожні дзвінки. "Відчиняти?" - запитала вона у собаки. Той ворухнув у відповідь хвостом. Це означало, що за дверима нічого страшного немає.
На порозі стояла заплакана Жанна. Хазяйка запросила її в кімнату, накапала в склянку якихось духмяних ліків. Гостя трішки заспокоїлася й розповіла.
Увечері вони з чоловіком і друзями пішли посидіти на відкритій веранді кафе, що в сусідньому будинку. Джульєтта була на руках хазяйки. Поки пили шампанське, ласували морозивом, Жанна посадила собачку поруч із собою. Потім відволіклась за розмовами, а коли згадала про Джульєтту, тієї вже не було поруч. Обшукали кафе і навіть кухню, всі двори - ніде собаки не знайшли.
- Я подумала, може, ви чимось допоможете, адже ви тут знаєте всіх, - знов заридала жінка.
Хазяйка подивилася на Томмі, може, він чимось зарадить. Пудель не відчував ніякої симпатії до цієї істеричної жінки, був ображений за друга Чарлі, тому на запитальний погляд хазяйки не відповів, відвернувся.
Жанна помітила чи відчула зміст мовчазного діалогу й звернулася вже до пуделя:
- Томмі! Допоможи, вона така маленька, беззахисна, що з нею буде?
Ну кому потрібна собака, міркував Томмі, сто грамів корму для якої коштує 36 гривень! Якщо без корму, тоді треба годувати винятково гусячою печінкою. А той червоний костюмчик із екологічно чистого трикотажу Жанна купувала за три сотні гривень. Томмі презирливо струсив довгими кучерявими вухами: ні, не буде він допомагати.
ПОШУКОВА ЕКСПЕДИЦІЯ
Дві жінки й Томмі врешті-решт вийшли у двір. З'явився Чарлі, й Томмі ввів його у курс справи. Чарлі висловив готовність пошукати грифона й мовчки пішов уперед. Томмі - за ним. Вийшли на бульвар, обминули кафе, де "відпочивали" напередодні Жанна з друзями й звідки зникла Джульєтта. За кафе був брудний, засмічений двір. Чарлі впевнено крокував уперед. Раптом він десь побіг. Томмі озирався й топтався на місці. Жінки взагалі не ризикнули зайти в цей двір, заставлений автівками, контейнерами зі сміттям. За кілька метрів розпочиналися руїни колишнього дитсадка. Раптом невідомо звідки з'явився Чарлі. У зубах він обережно ніс якусь брудну ганчірку. Підійшовши до Жанни, він поклав свою знахідку до її ніг. Це була Джульєтта. Перелякана, брудна, вона тихенько скавучала. Жанна схопила своє "щастя" й ледве не задушила поцілунками. Жінка плакала й сміялася, дякувала хазяйці Томмі. Але Томмі не міг допустити, щоб не віддячили справжньому герою. Пудель голосно загавкав. Хазяйка, яка ніколи не чула, щоб Томмі подавав голос без команди, спочатку здивувалася, а потім зрозуміла й вказала Жанні на Чарлі. Жінка нахилилася, обняла кудлату собачу голову й міцно поцілувала.
- Пробач мені за вчорашнє. Ти - найкращий, найрозумніший собака у світі!
На такій радісній ноті завершилася розповідь пуделя Томмі, що за своїми інтелектуальними здібностями цілком відповідає характеристиці, яку свого часу давав цій собачій породі Вольтер: "Пудель - це ще не людина, але вже й не собака".
Розповідь Томмі записувала Лідія ПЛАТОНОВА
