Єдина Країна! Единая Страна! Таємниці унікальних документів
 

Запорізька правда

  • Збільшення розміру шрифта
  • Звичайний розмір шрифта
  • Зменшити розмір шрифта
ОФІЦІЙНО
Головна Людина і суспільство Таємниці унікальних документів

Таємниці унікальних документів

Невдовзі Запоріжжя (колишній Олександрівськ) святкуватиме 240-річчя. Але мало хто знає, що в Державному архіві Запорізької області зберігаються безцінні документи, пов'язані з історією міста. Насамперед, йдеться про документи архівних фондів міських православних церков: Соборної церкви Покрови Пресвятої Богородиці (351 справа за 1774-1930 роки), Олександро-Невської військової церкви (шість справ за 1789-1820 роки), Свято-Вознесенської церкви села Вознесенка Олександрівського повіту, яке колись знаходилося в районі вулиці Гагаріна і майдану Фестивального (53 справи за 1789-1925 роки).

У СЕРПНІ 1770-ГО…

Початок історії Олександрівська (з 1921 року - Запоріжжя) пов'язаний із будівництвом наприкінці ХVIII століття Нової Дніпровської укріпленої лінії. Вона мала, з одного боку, захистити край від татарських нападів, з іншого - посилити контроль Російської імперії над землями Війська Запорозького. Нова Дніпровська укріплена лінія простягнулася на 180 верст від Дніпра до Азовського моря. До її складу мали увійти сім фортець, у тому числі Олександрівська.

Будівництво фортеці у гирлі ріки Мокрої Московки розпочалося наприкінці літа 1770 року і тривало до 1775-го. А в 1905 році побачила світ перша "История города Александровска (Екатеринославской губернии) в связи с историей возникновения крепостей Днепровской линии. 1770-1806" видатного українського краєзнавця, етнографа, фольклориста Якова Новицького. Саме в ній наводяться унікальні документи з архівів Покровського собору, Олександрівського повітового казначейства, міської управи та предводителя дворянства. Частина матеріалів, використаних у книзі, до наших днів не збереглася.

У дослідженні Якова Новицького знаходимо імовірну дату заснування Олександрівської фортеці. 15 серпня 1770 року на Московку прибув чисельний обоз і батальйон солдатів на чолі з полковником Вілем фон Фредездорфом. Вони зайняли Мініхівський ретраншемент і кілька запорозьких зимовників. 25 серпня, через десять днів, в офіційному листуванні Фредездорфа з полковником Війська Запорозького Шкурком, згадується Олександрівська фортеця.

ФАВОРИТИ НІ ПРИ ЧОМУ?

Від початку існування фортеці поблизу почав формуватися так званий "фурштат" (від німецького слова "форштадт" - тобто передмістя). Там жили будівельники-селяни, каторжники, відставні солдати, обслуговуючий фортецю персонал. У 1785 році форштадт перетворили на посад - населений пункт міського типу. Імператорським указом від 5 червня 1806 року Олександрівськ отримав статус повітового міста Катеринославської губернії.

Таким чином, загальноприйнятим роком заснування міста Олександрівська вважається 1770-й. Хоча деякі краєзнавці й історики стверджують, що Запоріжжя набагато старіше - мінімум на кілька сотень років.

Довго вважалося, що назви фортець Дніпровської лінії дала на честь своїх сановників і фаворитів імператриця Катерина ІІ. Зокрема, за цією версією, Олександрівськ завдячує іменем князеві Олександру В'яземському.

Але в жовтні 2002 року, на перших читаннях, присвячених Якову Новицькому, професор Запорізького національного університету А.І.Карагодін висунув більш вірогідну гіпотезу - на його думку, Катерина ІІ назвала нові фортеці на честь святих, імена яких були вказані в церковному календареві за першу половину 1770 року. Тож історія заснування Олександрівська (нині Запоріжжя) містить ще чимало "білих плям", які мають заповнити дослідники.

ЯК МАГОМЕТ СТАВ ПРАВОСЛАВНИМ

Допомогти в цьому їм можуть архівні документи з фондів православних церков міста. Важко повірити, що церковні метричні книги, попри всі буревії історії, частково збереглися з 1774 року - тобто відображають події вже через чотири роки після заснування фортеці!

До метричних книг вносили дані про підданство, місце постійного проживання (чи проживання до переселення), соціальний стан або фах, релігійну приналежність, дати народження, одруження та смерті. Причому, дані про реєстрацію смерті водночас містили відомості про її причину і вік померлого (таким чином, можна навіть відстежити епідемії).

Відображаються і міжконфесійні відносини, бо в метричних книгах зустрічаються записи про народження дітей, в яких батьки належали до різних релігійних конфесій. А в метричній книзі Олександро-Невської військової церкви є запис від 10 вересня 1795 року про прийняття православної віри хлопчиками "з полонених татар" Магометом і Мартазом, які до цього були магометанського віросповідання.

В особливих випадках - дуже рідко! - вказувалася національність: насамперед, українців (малоросіян), євреїв або циган. Так, у першій метричній книзі Свято-Покровської церкви Олександрівської фортеці за 1774 рік є запис про народження дочки Стефаниди в малоросіянина Михайла Тоцького. Ми дізнаємося також, що у 1784 році в албанця Димитрія народився син Петро. А 8 вересня 1849 року побралися олександрівський ремісник, циган Тихін Козоріз із державною селянкою, циганкою Дарією Полянською…

НАВІЩО ПРОВОДИЛИ "ШЛЮБНІ ОБШУКИ"?

Дані метричних книг доповнюють свідоцтва, рапорти, повідомлення про бажання укласти шлюб між солдатами гарнізону і місцевими жительками, а також документи, що підтверджували факт вінчання, - вони знаходяться у фонді Олександро-Невської військової церкви. У додатках також є листи про смерть родичів, до яких жителі їхали на похорон, - так звані "билеты на свободный проезд".

Подібні відомості містять і "книги шлюбних обшуків", що, зазвичай, велися разом із метричними. Вони збереглися у фонді Вознесенської церкви, починаючи від 1837 року. Їхня мета полягала в тому, щоб з'ясувати, чи можливий той чи інших шлюб (наприклад, щоб уникнути шлюбів між близькими родичами). Крім даних про наречених, у них вказували імена, прізвища та по батькові поручителів й осіб, що проводили "обшук" - священика і диякона.

На особливу увагу заслуговують "клірні відомості" про саму релігійну установу - вони збереглися у фондах Покровської та Олександро-Невської церков. Причому, в фонді Покровського собору знаходяться відомості не тільки про церкви Олександрівська, але й деяких навколишніх населених пунктів. У "клірних відомостях", крім того, є детальна інформація про священнослужителів та їхні родини, а подекуди - навіть про будинки, в яких вони проживали. Але найважливіші для науки - статистичні дані про кількість народжених, померлих, одружених, про населення тих пунктів, які входили до складу парафії, про спорудження церков.

У фонді Олександро-Невської військової церкви зосереджені книги реєстрації кореспонденції - "Тетради отходящих письменных дел", а пізніше - "Журналы текущих письменных дел". Ці книги іноді навіть містили копії листів: наприклад, листування священика з комендантом Олександрівська, міською поліцією, Павлоградським, а потім Катеринославським духовним правлінням, іншими установами. Рапорти до духовного правління розповідають про єресі, богопротивні діяння і навіть… чудеса.

Дані про становище та джерела надходження коштів на будівництво й утримання Олександро-Невської похідної церкви відображені в книгах обліку грошових надходжень та витрат. А ще в церкві зберігали "Листи доброхітних подаянь". Ці документи дають можливість з'ясувати, які військові частини, коли розміщувалися в Олександрівській фортеці, хто ними командував, хто був власниками і домоправителями найближчих дворянських маєтків.

Віталій БОНДАР, головний спеціаліст,

Ірина КОЗЛОВА, головний спеціаліст-археограф державного архіву запорізької області

 

Архів

грудня 2014
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031