.
  • .

Туристичний потенціал української громади: інструкція із застосування

Тривалий час українське село розглядалося тільки як ресурс для аграрної діяльності.  На цьому тлі питання туристичного та екологічного розвитку відступали на другий план.

Однак часи змінюються, і в епоху задушливих міст та шаленого темпу життя в українського села з’явилися нові перспективи, зокрема, туристичні. Мандрівники прагнуть втекти туди, де чисте повітря, традиції та самобутня кухня. І це все може бути хорошим джерелом прибутку для місцевих громад. Центр громадського моніторингу та контролю проаналізував туристичний потенціал українського села та фінансові переваги, які можна отримати завдяки його розвитку.
Туризм як джерело доходу
Українські громади мають величезний, але, на жаль, нереалізований туристичний потенціал. Можливістю нарешті почати розглядати туризм як складову економіки є реформа місцевого самоврядування. Завдяки децентралізації громади можуть покращувати інфраструктуру, створюючи туристично привабливі місця та отримуючи від цього додаткові кошти.
 Яскравим прикладом є Вилкове – «українська Венеція». Місто каналів і човнів, про яке багато хто чув, але мало хто бував. І винна в цьому насамперед слабко розвинена інфраструктура. До травня цього року до мальовничого містечка було вкрай складно дістатись. Останні дорожні роботи у напрямку Вилкового відбувалися понад 7 років тому, і загальний стан дорожнього покриття залишав бажати кращого. Лише навесні цього року була побудована та відкрита нова дорога «Спаське-Вилкове», що забезпечує зв'язок міста з основною транспортною магістраллю півдня Одеської області. Варто зазначити, що будівництво стало можливим завдяки експериментальним заходам, які можна вважати підготовчою стадією дорожньої децентралізації. Кошти на ремонт дороги було виділено за рахунок надпланових доходів Одеської митниці. Повноцінна ж передача доріг в управління громад має відбутися з 2018 року.
 «Ми відкриваємо нову дорогу, яка зробить комфортнішими подорожі до Вілкового – це демонструватиме зростання величезного туристичного потенціалу», – сказав голова держави Петро Порошенко під час робочої поїздки до Одеської області.
Звісно, розвиток туризму вимагає залучення місцевих коштів на розбудову інфраструктури, але у майбутньому бюджет громади зможе сторицею отримати прибуток. За даними Мінекономрозвитку, кількість туристів, які приїжджають в Україну, постійно зростає.  Лише за перше півріччя 2017 року до нашої країни в'їхало 6,3 млн туристів, що на 8,7% більше, ніж протягом аналогічного періоду 2016-го. За статистикою, іноземний турист за день витрачає не менше 100 євро. Туристичний збір в обсязі 1% потрапляє в бюджет місцевих громад, відтак спрямовується на розвиток міста та села. За останні три роки надходження від туристичного збору значно зросли, зокрема, з 24,8 млн грн у 2015 році до 54,1 млн грн у 2016.
Як свідчать дані Держстату, минулого року від туристичного збору в бюджет Львівської області надійшло – 8,4 млн грн, а Одеської – 7,3 млн грн. Близько 2 млн грн отримали бюджети Херсонської, Харківської та Дніпропетровської областей.
«Туризм – це в першу чергу економічна категорія. Україна може заробляти мільярди доларів. І насамперед це кошти не в бюджет, а для розвитку малого та середнього бізнесу і створення робочих місць», – зауважує член правління ГО «Асоціація індустрії гостинності України» Анна Романова.
У пошуках «родзинки»: практичні кроки до туристичного успіху
Наразі в Україні зареєстровано близько 1600 садиб, які надають послуги зеленого туризму. Універсальних моделей не існує, тому туристичний розвиток будь-якого регіону повинен опиратися на внутрішній потенціал кожного села чи містечка. Таким чином, громаді потрібно знайти свою «родзинку» та сформувати унікальну пропозицію для туристів.
Наприклад, у Карпатах одночасно розвиваються одразу два види зеленого туризму. Перший – це садиби, у яких турист проживає і має можливість наблизитись до українського побуту. Другий – це тури на контактні ферми, виноробні, сироварні, де можна і брати участь у виробничому процесі, і дегустувати продукцію. Так, на Гуцульщині роблять акцент на свою унікальну гастрономічну складову, адже саме там збереглися технології домашнього виробництва карпатських сирів - будзи, бринзи, вурди. Туристи з цікавістю відвідують «Селиську сироварню» в Нижньому Селищі Хустського району, де з ними діляться тонкощами та особливостями створення сиру, розповідають етапи його дозрівання.
Іншим яскравим прикладом своєї унікальної туристичної специфіки є Полтавська область, яка може похвалитися гоголівськими місцями, зокрема, Диканькою і Великими Сорочинцями, садибою Кочубеїв, Музеєм українського гончарства в селі Опішне. А село Петриківка Дніпропетровської області пропонує зануритись в атмосферу козацтва та знаменитого петриківського розпису.
Звісно, для успішного туристичного розвитку регіону недостатньо лише самобутніх традицій, другою складовою успіху має бути комфорт гостей. Це і зручні чисті готелі, і кваліфікований персонал, який володіє іноземною мовою і здатен на належному рівні обслуговувати мандрівників.
І ще один важливий аспект – інформація про можливості регіонального туризму. Наприклад, на Рівненщині в рамках українсько-європейського проекту U-LEAD «Підтримка децентралізації в Україні» відкрили перший Центр туристичної інформації. Скориставшись послугами центру, туристи можуть спланувати свій маршрут подорожі та отримати інформацію про події регіону. Працівники центру допоможуть вирішити також побутові питання, пов’язані із проживанням та харчуванням туристів.
Така корисна ініціатива має стати нормою для туристичних регіонів нашої країни. Населенню треба розповідати про туристичні об’єкти та маршрути. Для цього можна залучати засоби масової інформації та інтернет, і звісно, не забувати про «сарафанне радіо», оскільки розповіді бувалих туристів нікого не залишають байдужими. Туризм – це справжній драйвер розвитку місцевих громад, варто лише докласти трохи зусиль.

 


Матеріал Центру громадського моніторингу та контролю

Підпишіться на наш відеоканал