.
  • .

«Концертна самба» у виконанні Дениса Снігірьова запалює і надихає

Він гратиме її на святкуванні 100-річногоювілею нашої газети  1 листопада у концертному залі ім. Глінки Запорізької обласної філармонії. Початок о 17.00. Вхід вільний.

Денис Снігірьов, студент третього курсу  Запорізького музичного училища ім.П. Майбороди, клас педагога Анатолія Петриченка( баян,) щойно повернувся з перемогою з авторитетного міжнародного конкурсу виконавців у місті Ланчано, Італія. Цей міжнародний турнір на приз  видатного українського акордеоніста  Володимира Бесфамільного організував його ученик і послідовник всесвітньо відомий  музикант Володимир Зубицький.
 Денис своїм виконанням музичних творів  спричинив там справжній фурор, тому і був відзначений одразу ж двома «золотими» кубками -головними нагородами  конкурсу в різних номінаціях: за сольне виконання і виконання з оркестром.
Денисе, вітаю із перемогою для України, до речі, чи багато було там учасників із нашої країни(?), і для Запорізького краю,  та з твоїм особистим здобутком. Адже це щонайменше дуже почесно здобути визнання такого рівня. Тож скажи, ти сам  був здивований?

 

Для мене це дуже важлива віха на шляху творчого розвитку. Участь у міжнародних конкурсах у моїй творчій біографії  – не дивина.  Зокрема,  вже був в Італії  на конкурсі  “Italy Aword” у місті  Пенето 2013-го року, взяв тоді  гран-прі і 1-е місце також у двох номінаціях,  у Польщі на міжнародному з’їзді баяністів у Таве посів перше місце, чимало  брав участь і у відповідних музичних перегонах баяністів в різних містах України, і навіть таких авторитетних, як «Провесінь» у Кіровограді,  «Візерунки Прикарпаття» у Дрогобичі., інших. Але нинішня перемога – це дійсно  віха, адже здобути визнання маестро Зубицького – це, чого прагнув і врешті досяг.  А щодо кількості інших учасників від України, дійсно, нас було чимало. Із Києва до Ланчано  вирушив цілий автобус. Серед нас були дуже здібні музиканти, навіть представники  музичного факультету  університету ім Драгоманова( Київ) та  Національної музичної академії. І скажу відверто, Україна не пасе задніх на таких змаганнях. Ми – одні з найкращих, бо, думаю, тому, що у нас найкращі вчителі.


Зокрема, про вчителів. Хто тебе спонукав до занять на баяні, хто закохав у музику?

Я родом з Молочанська. У нас там є місцева музична школа. До неї мене привів батько Євген Ромувальдович. Він також вчився грати на баяні, але справою його життя музика не стала. Він захопився електронікою. Працює у Молочанську  майстром з ремонту різноманітного складного обладнання.  У нашій школі були різні класи музичних інструментів, окрім струнних. І я спочатку спробував себе  у грі на трубі. Та щось пішло не так. І батько запропонував спробувати баян. У цього інструменту  дуже широкі можливості- це справжній оркестр. Тож я спробував.  На моє щастя знайшлася і викладачка – Єлизавета  Владиславівна Савон. Батько мене запевнив, якщо мені не сподобається, він силувати мене не буде. А мені сподобалось. І настільки сподобалось, що навіть  уже і не уявляю свого життя без музики. Після школи вступив до Запорізького музичного училища у клас до Анатолія Григоровича Петриченка. Я сам його обрав, бо тому передувала наша плідна творча співпраця. Я дізнався, що Анатолій Григорович виховав чимало талановитих баяністів, з деякими з них я вже познайомився, брав участь в їх концертах у Києві. Тож хотів продовжити своє навчання у цьому руслі.
А що з цього приводу  казала мама?
Моя мама, Наталя Олесандрівна, творча людина, вона – народна майстриня, веде гуртки народної творчості у нашому Молочанському  будинку творчості. До речі, коли я навчався у школі, у 8-му класі, нам дали грамоту «Найбільш творча родина».  Вона хотіла, щоб я виріс і став лікарем. Але я обрав своє. І вона мене підтримала.
Доля музиканта нелегка, доводиться багато часу віддавати репетиціям?
Так. Я працюю наполегливо і заповзято. Бажання займатися музикою з роками тільки додалося. Нині мої репетиції тривають з 7.30 до 17.00 у вихідні. А у робочі дні використовую для цього кожну вільну хвилинку.
Твори яких композиторів ти вже опанував і які ще тільки  обрав для виконання?
Я люблю різножанрову музику. Подобається мені і джаз. Виконую різні твори. Але найбільше мені до душі французький сучасний композитор  Франц Ажеліс.
Зазвичай питають про  плани на майбутнє. Про що мрієш?
Ні, наразі не про кохання. Для нього ще буде час, щойно я стану видатним музикантом. А для цього потрібно багато працювати, удосконалюватися. Мрію вступити до віденської консерваторії, до того ж, на бюджет. Бо родина моя не з багатіїв. Докладу всіх зусиль, щоб мої мрії здійснилися.
Також бажаю тобі цього. Певна, у тебе все вийде. На завершення, розкажи, що підготував  у подарунок гостям свята на 100-річний ювілей «Запорізької правди»?
 Гратиму  «Концертну самбу»  сучасного українського композитора Бориса Мирончука. Все, більше нічого не скажу. Іі треба слухати. Приходьте, самі все почуєте.

 Олександра Воронцова

Підпишіться на наш відеоканал