.
  • .

На арені – лише свої

Недарма ж нову програму, яку можна побачити в Запорізькому державному цирку, назвали «Знай наших!»: в ній беруть участь тільки вітчизняні артисти. За словами директора цирку Тамари Зубко, це сміливий експеримент, який демонструє досягнення української циркової школи. Національний колорит посилюють яскраві костюми, пісні, музичний супровід - адже у виставі беруть участь оркестр і балет запорізького цирку.

 

Чому Туман заплакав?

Любов Тимохіна уже приїжджала в Запоріжжя щзі своїми кавказькими вівчарками. Але раніше вона грала завзяту дівчину-поліцейського, яка з чотирилапими помічниками «патрулювала» у манежі. А тепер перетворилася на красуню у плахті й віночку, а її «кавказці» виявилися щирими «українськими патріотами». За словами Любові, спритна і здібна собача молодь - третє покоління її вихованців, та серед них продовжує працювати «стариган» Туман, йому десять років. Якось дресирувальниця залишила Тумана за лаштунками – мовляв, відпочивай, старенький. Але Туман почув музику, побачив, що всі «колеги» пішли на арену, а його не взяли… Сів і заплакав! «Мені не хочеться ображати Тумана, - говорить Любов. - Відтоді він виступає постійно».

На арені Тумана легко впізнати: найповажніший, найчорніший і завжди у роздумах… наприклад, щодо лампочки, що мерехтить під куполом цирку.

А ще у програмі «Знай наших!» дебютували нові вихованці Любові: кішки й лиси. Всі вони росли разом, бавилися, як то кажуть, «в одній пісочниці», звикли одне до одного. У природі такого не буває: лиси хижаки, для яких не лише зайці, а й кішки - здобич. У лисиць зуби й пазурі ого-го які! У цирку ж вони кішок не чіпають. Ще б пак! На обід лисички ласують курячими шийками або кальмарами. А ще їх пригощають яйцями і риб’ячим жиром, щоб їхня шубка була блискучою та пухнастою.

Довгоноса Красуня

Під орудою Павла й Катерини Бахчеван - аж сімнадцять артистів. У деяких по чотири ноги, в інших - крила. Це павич, золотий фазан, голуби, дикобраз, песець, чорна свинка, кумедні песики, схожі на стрибучі хутряні м’ячики. Але найдокладніше Павло розповів про носуху Красу і зелену гусарську мартишку Маню (їхні повні імена – Красуня й Манюня).

Носухи мають дуже довгий ніс, а паща в них відкривається знизу, як в акули. Якщо Красуню не ображати і своєчасно годувати, у манежі цілком можна поластитися на неї – все зробить, як слід. «Вона їсть м’ясо, - розкриває секрети Красуниної дієти Павло. – Іноді даємо трохи кашки, обов’язково – перепелині яйця. Але найбільше вона полюбляє дитячі йогурти «Растішка» - хоч бананові, хоч полуничні».

Носуха і мавпочка потрапили до Бахчеванів зовсім крихітними – тоді вони вміщувалися на долоні. Катерина годувала їх із соски молочними сумішами, варила кашки. «Маня до двох років спала тільки під пахвою або в Катерини, або в мене, - згадує Павло. – Ми боялися навіть ворухнутися, аби її не придавити».

Цукор для аристократів

Артисти Національного цирку Руслан Яремчук і Вінер Кульман демонструють «Вищу школу верхової їзди». Їхніх п’ятирічних коней-фрізів (така голландська порода) звуть аристократично: Граф і Оскар. У манежі їм працювати важкувато: вища школа верхової їзди – спортивний жанр, для якого потрібен спеціальний майданчик. Та й не кожен цирк може створити належні умови для таких «аристократів». «Та в запорізькому не маємо жодних проблем. Якби про мене хтось так піклувався, як тут - про наших коней!» - жартує Руслан. І зізнається, що з тваринами спільну мову знаходить швидше, ніж із людьми. Хоча з партнером поталанило: «Вінер, мабуть, телепат, бо розуміє мене з напівпогляду».

Для Руслана коні – партнери, але не рівноправні. Аби заслужити їхню довіру, їх «підкупають» морквою і цукром. Та, бува, Граф і Оскар ображаються, відвертаються – навіть цукор не допомагає: «Вони ж такі емоційні й інтелігентні!»

У Китаї на них вказували пальцями

У програмі «Знай наших!» працює чудовий клоунський (і сімейний) дует Олена й Олександр Сацькі. Із дівчиною працювати складніше, вважає Олександр, бо постійно треба пам’ятати, що це тендітне створіння. Ідеал для Сашка – «Золотий клоун Франції» (який, до речі, родом з України) і Юрій Нікулін.

Сацький охоче згадує, як вони з Оленою  брали участь у клоунському фестивалі в Китаї й посіли перше місце. «Китайські глядачі добре нас розуміли, з ними легко було працювати. Ми для них – європейці й екзотика. Йдемо містом, наче Філіп Кіркоров: пальцями на нас вказують, фотокамери клацають… Лєпота!» Але Сацькі не підхопили «зіркову хворобу», у спілкуванні це милі чемні люди, а на арені… Та що розказувати – треба бачити і сміятися!

Галина СОЛОВЙОВА

Підпишіться на наш відеоканал