.
  • .

Щодо встановлення статусу жертви нацистських переслідувань

Під час Великої Вітчизняної Війни у серпні 1943 року, у неповнолітньому віці, мене примусово було вивезено німецькою окупаційною владою з м. Запоріжжя на примусові роботи до Німеччини, де я перебував з 1943 року по травень 1945 року.
У довідці, виданій СБУ вказано, що я дійсно був силоміць відправлений до Німеччини, де працював на військовому заводі з липня 1944 року – в шахті табору Морфантай.
В архівних довідках підтверджуються відомості, раніше вказані у довідці СБУ. В той же час, у архівних довідках Державного архіву вказано, що відомості про тип табору та умови утримання – відсутні.
Тому я звернувся з листом до Міжнародної служби розшуку, звідкіля на мою адресу надійшли відповіді, в яких йдеться, що я з 1943 року працював у якості підсобного робочого на заводі в Німеччині та проживав в таборі загального типу «Ост» та дано роз'яснення, що уявляли собою табори загального типу ОСТ: «... расово неповноцінні «остарбайтери»(багато чисельні примусові робочі) направлялися до ОСТ таборів як до гетто.»
В 1993 році райсобесом мені було видано безстрокове посвідчення, як колишньому неповнолітньому в'язню.
У 2003 році, мене, як учасника війни було взято на персоніфікований облік як особу, яка має право на пільги, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Дізнавшись, що в Україні прийнято Закон «Про жертв нацистських переслідувань», я звернувся до Департаменту у справах ветеранів та людей похилого віку і до Управління праці та соціального захисту населення з заявою про встановлення мені статусу жертви нацистських переслідувань з наданням мені пільг у відповідності до ст. 6 вказаного вище Закону, в якій говориться про пільги колишнім неповнолітнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового утримання.
Однак мені було відмовлено. Відмова мотивована тим, що робота на фабриках, шахтах, сільськогосподарських роботах не відноситься до місць примусового утримання та примусових робіт, встановлених ст. 1 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» і тому підстав для встановлення статусу жертви нацистських переслідувань відповідно до ст. 61 Закону – немає.
Бажаю оскаржити дану відповідь. Допоможіть!
Анатолій.
У законі «Про жертви нацистських переслідувань» міститься класифікація місць примусового ув’язнення: концентраційний табір, гетто, інші місця примусового ув’язнення та примусових робіт:виправно-трудовий табір, табір примусової праці для осіб єврейської національності; табори знищення, гестапівські тюрми; медичні та дитячі заклади, в яких насильно утримувалися особи- донори, особи, над якими проводилися злочинні медичні експерименти, та особи, відібрані для онімечування, табори для заручників, пересувні загони (команди) з числа мирного населення, карантинні інфекційні табори, табори для членів сімей офіцерів.
У вищезазначеному вітчизняній та міжнародній класифікації місць примусового ув’язнення відсутнє поняття типу табору «Ост». В законі «Про жертви нацистських переслідувань» нацистське переслідування визначено як злочинне позбавлення Німеччиною в роки Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни волі мирного населення на тимчасово окупованій території України або за її межами шляхом ув'язнення його в концентраційних таборах, гетто, інших місцях примусового тримання, а також насильницьке вивезення мирного населення на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих ними інших держав.
Відповідно до закону «Про жертви нацистських переслідувань» - гетто – частина території населеного пункту, виділена для примусового тримання осіб єврейської національності з метою їх ізоляції та подальшого знищення.
Згідно вищезазначеного Закону до числа жертв нацистських переслідувань належать, зокрема, особи, які були насильно вивезені з території колишнього Союзу РСР на примусові роботи на територію Німеччини.
Законом «Про жертви нацистських переслідувань» колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, надаються певні пільги.
Листи та довідки, отримані Вами з Міжнародної служби розшуку, СБУ, Державного архіву, відомості, які Ви повідомили про місцеперебування під час примусових робіт під час війни виглядають правдивими, що побічно підтверджує Ваше перебування під час війни в Німеччині.
Згідно Порядку виготовлення та видачі посвідчень жертвам нацистських переслідувань, у разі відсутності документів про факт нацистських переслідувань, факт і період перебування в місцях примусового тримання встановлюються в судовому порядку.
Нині Ви не маєте можливості набути статус жертви нацистських переслідувань як колишній неповнолітній в'язень табору через відсутність документів про тип табору у якому Ви працювали.
Вирішення даного питання можливе в судовому порядку шляхом звернення до заінтересованої особи – Управління праці та соціального захисту населення відповідного району міста з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме – з вимогою визнати факт перебування Вас, як неповнолітнього на той час, на примусових роботах у Німеччині з 1943 року по травень 1945 року в таборі типу «гетто».
У судовому засіданні можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Під час дослідження доказів суд може скористатися письмовими роз’ясненнями (висновками) спеціалістів.
Для цього необхідно звернутись до спеціаліста-лінгвіста, який, ґрунтуючись на аналізі фактичних матеріалів: архівних, наукових, історичних джерел та інформації Міжнародної служби розшуку, зазначених Вами довідок та листів, може надати висновок, що «є лінгвістичні підстави стверджувати: поняття табори типу «Ост» та «гетто» є тотожними».
Це і буде тими доказами, на підставі суд може зробити висновок, що Вас у неповнолітньому віці насильницькі вивезли в Німеччину на примусові роботи в період з 1943 року по травень 1945 року у табір типу «гетто»
Таким чином, у суду не буде підстав для відмови Вам у задоволенні такої заяви. Встановлення вищезазначеного факту має для Вас юридичне значення, оскільки воно потрібне для отримання статусу жертви нацистських переслідувань та відповідних пільг.
На підставі викладеного, Вашу заяву про встановлення факту, що має юридичне значення має бути задоволено і встановлено факт Вашого перебування, як неповнолітнього на той час на примусових роботах у Німеччині з 1943 року по травень 1945 року у таборі типу «гетто».


Адвокат, член НААУ, НСЖУ, НСПУ, САУ, голова ЗОО НСПУ Віхляєв Володимир Вікторович

Звертайтесь за телефонами: тел.: (061)701-21-03, 063-71-79-499, 066-493-70-03, 097-88-34-1-74
e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Підпишіться на наш відеоканал