.
  • .

Велопробіг "Козацька проща"

По благословенню виокопреосвященнійшого Луки, митрополита Запорізького і Мелітопольського, з 26 по 28 травня за доброю традицією відбувся щорічний, вже сьомий велопробіг "Козацька проща",

приурочений 25-річчю заснуванню Запорізької єпархії. Після молебну настоятель Свято-Покровского собору прот. Олег Семенчук, нагадав подорожуючим про те, що "всяка блага справа наповнена спокусами тому, зустрівшись з труднощами на шляху, треба за все дякувати Господові, і славити Його".
Цього разу маршрут чималий: 250 кілометрів за 3 дні. Для мене, як досвідченого велосипедиста це не багато, а от учасникам, які їдуть вперше, а таких було 11, довелося серйозно потрудитися. Окрім фізичних труднощів, ми ще підкорили в собі невпевненість і страх.

 


У перший день прощани відвідали Покровский храм в селі Терпіння. Настоятель св. Олексій привітно зустрів мандрівників, нагодував смачним обідом, розповів історію села та провів до джерел. Омившись в студеній водиці джерела, прощани продовжили шлях до комплексу "Кам'яна Могила", а потім до Мелітополя. На в'їзді до міста нас зустрічали автомобілі поліції, які своєю гучною сиреною забезпечили урочистий і безперешкодний проїзд велосипедистам до монастиря Савви Освяченого. Саме в цьому святому місці прощани зупинилися на нічліг. Після довгого виснажливого, але такого цікавого дня, так доречно було повечеряти по-монастирські, під читання житія святого Сімеона Столпника.


Другий день розпочався з молитовного правила в стінах монастирського храму. Відслуживши молебень про подорожуючих, відправилися в дорогу. Цього разу шлях пролягав в степах Приазов'я, кінцевою точкою якого стало місто Приморськ. Пекуче сонце, зустрічний вітер, нерівності і вибоїни дороги згладжувалися прекрасними видами на безкрайні квітучі степи нашого краю. А запах акації, маслини, польових квітів - оп'яняли своїм ароматом. Цілий день смужка степового горизонту йшла у далину, але надвечір вона змінилася блакитною облямівкою моря. Настоятель храму Святого Миколая Володимир зустрів групу подорожуючих та провів на берег моря, де вони облаштували наметове містечко. Змучені спекою та втомою учасники велопробігу з насолодою пірнули у води прохолодного моря, змиваючи з себе разом з пилом та потом втому.


Вечеряли прямо на березі моря. Традиційна туристична каша приготована на багатті і трав'яний чай. Під шелест морських хвиль аж до пізньої ночі неспішно лилася розмова про перетікаючи з однієї теми в іншу. Живе спілкування – його так не вистачає людям зараз - в століття віртуальних комунікацій.
Ранок. Перше, що я побачив, це блакить моря в золотих проміннях сонця. Яка краса… Ця картинка на довго залишиться в моїй пам’яті і буде зігрівати зимовими вечорами.


Оскільки попереду нас чекав відносно не великий пробіг – 50 км. (першого дня проїхали 104 км, другого – 98), але він обмежений часом, вирушили раненько. Відвідавши Свято-Микільський собор і Троїцьку церкву 1812 р. - одну з чотирьох вцілілих церков Приморська, побудовану в честь перемоги над Наполеоном, вело паломники відправилися у напрямі до кінцевої точки своєї подорожі. Долаючи опір зустрічного вітру учасники велопробігу благополучно дісталися до курортного міста Бердянську. У кафедральному соборі відслужили подячний молебень, дякуючи Господу за зроблені Їм благодіяння в подорожі. Так закінчилася сьома «Козацька проща». Укомплектувавши свої велосипеди в машину супроводу, і розташувавшись у вагоні регіонального поїзду, прощани рушили до дому. Було відчуття, що пробіг триває, адже протягом трьох днів ми так звикли триматися спільно, допомагати один одному, підтримувати, ділитися. Дух єдності, що зародився упродовж шляху, був присутнім і у вагоні. Їхали трохи притихші, виморені, з обгорілими обличчями, підпухлими ногами, але такі щасливі, що з Божою допомогою змогли подолати себе, свій страх, невпевненість, знайти нових друзів. Жваво обмінювались враженнями, що переповнюють серце, домовилися зустрітися і на інших подібних заходах, адже як говорить Христос: "де двоє або троє зібрані в Ім'я Моє, там Я посеред них" (Мф. 18: 20).


Хочеться додати, що познайомившись на велопробігах «Козацька проща» утворилися дві подружні пари. А одна з постійних учасниць велопробігу, і цього року не змогла відмовитись від участі навіть будучи вагітною, все одно проїхала весь путь, хоч і не на велосипеді, а в машині супроводу.
До загального здивування за час подорожі ні з ким з учасників не сталося прикрих непередбачуваних подій, поломок велосипеда та навіть проколів коліс.
Велике спасибі організаторам цього заходу. Які не дивлячись на матеріальну скруту, брак часу знаходять можливість та сили проводити цей велопробіг.
До наступних подорожей.

Учасник М. Сукач.

 

 

Підпишіться на наш відеоканал