.
  • .

І жодна проблема маму не злякає

Ганна Іванівна з хвилюванням читала лист від доньки Наталії: «Дорога люба матусенько! Дякую тобі за все — доброту, турботу і любов! За те, що вчила нас бути людяними, добрими, щедрими, щоб дружили між собою. Хоч і росли ми не в багатстві, але були щасливими, бо ти старалась, щоб ми мали все, що потрібно. Ти подарувала нам життя, залишаєшся опорою для дітей та онуків. Ти – найкраща у світі МАМА!»
Під цим листом, без сумніву, підписались би ще два сини: Сергій і Ян та дві дочки: Тетяна і Оксана, адже для них вона—найдорожча і найрідніша.
Доводилось матері багато працювати. Випускниця Мелітопольского культосвітнього училища Ганни Іванівна Григорьєва у свій час була завідуючою клубом Оріхівського комбінату хлібопродуктів, керувала театральним колективом. Домашніми справами займалась уночі, нехтуючи сном: готувала їжу, прала, прасувала, шила та лагодила одяг. А коли всі відпочивали, писала вірші, складала сценарії для вечорів та концертних програм.
Дітей привчала до праці і порядку, дівчата освоювали кухонні премудрості. Вони були хорошими маминими помічниками. А ще підтримували батьки. Мали підсобне господарство, тож їм з чоловіком ніколи було розслаблятися.
Влітку Ганна Іванівна працювала вожатою або вихователем у таборі «Казка» в Приморську, брала з собою й дітей, щоб оздоровилися на морі. Не відмовлялась від додаткового заробітку, коли кликали тамадою на весілля чи проводжання до армії. Уміла розважити і розвеселити будь-яку компанію—є у неї такий дар.
Складні часи для сім’ї настали в кінці 1990-х, коли почалися перебої з виплатою зарплати на підприємстві. Обставини змусили жінку піти з улюбленої роботи, якій віддала 18 років. І тоді зважилась їхати на заробітки. Дочки вчилися, гроші потрібні були й на придане, й на весілля. А там й онуки пішли, дівчата у декретних відпустках. Хто допоможе? Мама!
Себе не жаліла, головне, щоб у дітей було не гірше, ніж у інших. Бралася за будь-яку справу: торгувала, була прибиральницею, доглядальницею, нянею. До Оріхова Ганна Іванівна приїжджала на тиждень або два і знову поверталась туди, де їй платили у десять разів більше, ніж могла б отримати у рідному місті. Десять років таких напружених буднів заради того, щоб матеріально підтримати найрідніших людей. Вони віддячують їй безмежною любов’ю і повагою.
А скільки сил вклала бабуся у свїх онуків! Найбільше, звичайно,у Владу і Дениса, створивши дует «Оріхівські горішки». Наталчина донька Влада закінчила музичну школу, добре співає і танцює, брала участь у різноманітних конкурсах, а нині мешкає за кордоном, де вчиться у англомовній школі, опановує ще дві іноземні мови, продовжує займатися музикою і співом. Денис,син Оксани, — теж талановитий хлопець: пише вірші, серед захоплень—спів і танці.

onuki
Його сестра Мілена відвідує художню школу і займається танцями. Найстарша онучка Руслана, дочка Тетяни, вже закінчила медичний університет, а син Сергія Олександр служить у армії.
Минулого року став батьком Ян, наймолодший син Ганни Іванівни і Петра Степановича, порадувавши  бабусю і дідуся онуком.
У Ганни Іванівни дуже багато друзів. Найбільше—у ветеранському клубі «Оберіг», де вона головою, при Оріхівському терцентрі соціального обслуговування. Досвід культпрацівника і невичерпний запас енергії допомагають жінці готувати і проводити цікаві  святкові заходи для людей поважного віку.
Встигає вона і у хорі «Таврія» співати, і гостей приймати, і з дітьми та онуками спілкуватися. Найбільше радіє, коли збирається вся родина у їхньому домі.
 За роки знайомства з Ганною Іванівною переконалась у тому, який сильний,незламний характер вона має, і ніякі проблеми її не лякають – уміє знайти вихід з найскладнішої ситуації. За це її цінують,шанують і люблять.


Тамара Курочкіна, журналістка

Підпишіться на наш відеоканал