.
  • .

«Запорізька правда» : перший ювілей

2017 року газета «Запорізька правда» відзначила свій 100-річний ювілей: перший номер її вийшов 21 жовтня 1917 року під назвою «Александровская мысль». Ця офіційна

дата були визнана лише у червні 1967 року. До цього вважалося, що перший номер газети вийшов на початку січня 1920 року, коли в Олександрівську повністю була встановлена Радянська влада.
Доступні для використання джерела повідомляють, що перший ювілей- чверть століття- газета відзначала у січні 1945 року, коли ще йшла Велика Вітчизняна війна. Свою роботу газета розпочала вже з середини жовтня 1943 року –на третій день після звільнення міста від німецько-фашистських загарбників. Її тираж на той час складав біля трьох тисяч примірників.
Весь 1944 рік редакція газети працювала над відновленням своєї колишньої популярності. Так, при редакції газети створюється літературне об’єднання (2 серпня 1944 року), яке згуртувало навколо себе талановитих початківців- поетів, прозаїків, драматургів. Його постійний актив склав 22 чоловіки. Очолив літоб’єднання драматург, член спілки радянських письменників України Юрій Дольд-Михайлик. За 1944 рік надійшло більше 300 віршів, велика кількість оповідань, найкращі з яких друкуються на спеціальній щомісячній «Літературній сторінці».
Редакція газети провела вісім масових рейдів з перевірки підготовки до зими гуртожитків, шкіл, культурно-освітніх закладів, перевірці зберігання овочів. Два рейди пройшли як реакція на скарги трудящих, один масовий рейд – виконанню Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 червня 1944 року про трудову дисципліну. На допомогу працівникам низової преси газета провела низку семінарів та нарад: у Новомиколаївському та Запорізькому сільських районах, на заводі імені Баранова, для установ і підприємств Сталінського району.
Газета випустила також біля двохсот спеціальних листівок з повідомленнями Радінформбюро та наказами Верховного Головнокомандуючого. Ці листівки розійшлися тиражом в 400 тисяч примірників.
Редакція газети вважала одним з пріоритетних напрямків роботи зворотній зв’язок з читачами. Якщо у січні 1944 року листів було лише десять, то в грудні – вже 391 лист. Всього за непростий 1944 рік до редакції надійшло близько трьох тисяч листів – від інженерів. Вчителів, стаханівців, всіх тих, хто відроджував колишню славу Запоріжжя, хто в тилу кував перемогу над ворогом. 394 листи надійшли від знатних земляків – Героїв Радянського Союзу, орденоносців, від бійців та офіцерів Запорізьких дивізій, які через газету підтримували зв’язок з трудящими області. 1757 кореспонденцій від дописувачів надрукувала газета лише за 1944 рік . В них висвітлювалися всі ланки життя міста- господарські, політичні, культурні питання, передача досвіду найкращих. 251 лист редакція направила на розслідування – листи виходили за рамки особистих скарг.
З такими показниками газета підійшла до свого першого ювілею, який і відзначила, в жорстких умовах воєнного часу, в січні 1945 року.
Так, президія спілки радянських письменників України вирішила відрядити бригаду письменників для організації літературних вечорів в м. Запоріжжя, на Дніпробуді та в Мелітополі. Бригада приїхала у складі п’яти письменників: Юрія Яновського, Петра Панча, Володимира Сосюри, Миколи Ушакова, Остапа Вишні. Цій же бригаді доручалося обізнатися з роботою літературного об’єднання при редакції, щоб взяти участь в обговоренні на президії СРПУ питання про прийом найактивніших учасників літературного об’єднання до членів спілки радянських письменників України.
Газета, в свою чергу, друкує на своїх сторінках твори видатних письменників, зокрема, уривок з роману П. Панча «Запорожці».
Йшли вітальні листи від працівників культури. Володимир Магар, народний артист України і художній керівник театру імені Щорса, прислав до редакції вітальний лист, в якому відзначив дуже серйозне ставлення газети до питань культури і мистецтва, оскільки артисти це відчувають повсякденно і тому з вдячністю і з нетерпінням чекали виходу в світ кожного номера газети. Тому газета з піднесенням повідомляла 18 лютого 1945 року про значну подію для театральної громадськості – віднесення театру імені Щорса до числа театрів першої категорії.
В багатьох статтях згадувалась роль газети як фіксатора історичних подій держави і краю. Юрій Дольд-Михайлик в своїй статті «У боротьбі за Дніпрогес» зазначав, що на Дніпрогесі газета «Червоне Запоріжжя» працювала постійно, систематично, з дня на день висвітлюючи хід великого будівництва. Саме сторінки місцевих газет, які щоденно відводили чимало місця подіям вчорашнього дня на Дніпробуді, стануть (додамо - і стали) основними першоджерелами історії Дніпрогесу.
Л.І. Ключник – секретар обкому КП(б) У по пропаганді в статті «Славне двадцятип’ятиріччя» стисло описав історію газети (з 1920 року) і порушив питання по вплив обласної газети на районні як найважливіше питання: «Святий обов’язок обласної газети – систематично надавати огляди, практичну допомогу на місцях в роботі районних і стінних газет». Це було пов’язано з тим, що бюро обкому партії прийняли розгорнуту постанову на звітну доповідь редакції газети «Червоне Запоріжжя».
Тираж газети поступово зростав: кожне слово на її шпальтах пульсувало, ніби живий нерв епохи. І зараз, гортаючи пожовтіли сторінки газети зразка 1945 року, відчуваєш неповторну ауру – прозору, як місячний промінь, і водночас жах, який розповзаючись, огортає і викликає думку про стоїцизм українського народу.
Таким був перший ювілей газети «Запорізька правда».

 


Тамара Пішванова

Підпишіться на наш відеоканал