.
  • .

Дивізія мого батька

(Закінчення. Початок у номері за 31 грудня 2015 р.)

ТРИ "НЕПРИСТУПНИХ" РУБЕЖІ

До оборони нашого міста на Дніпрі загарбники готувалися дуже ретельно. Під загрозою розстрілу цілодобово примушували місцевих жителів, військовополонених і власні тилові частини рити траншеї. З Німеччини прибували досвідчені сапери й інженерні батальйони. За наказом Гітлера вони мали укріпити Нікополь, Марганець й особливо Запоріжжя, перетворившиїхна неприступні фортеці. Фашистські генерали намагалися зберегти та підготувати свої дивізії та полки. Командував усіма військами фельдмаршал фон Манштейн. Він запевнив Гітлера, що саме в Запоріжжі він помститься за Сталінград і Курськ.

 

Перед Запоріжжям фашисти підготували три потужних оборонних рубежі. Перший - мінні поля проти танків і піхоти. Далі - протитанковий рів до шести метрів шириною і до чотирьох - глибиною. Рів заповнили водою. Його пильно охороняли кулеметники. За ровом знову мінні поля і куди не кинь оком -дротяні загородження, дзоти, безліч собак-вівчарок. Для того, щоб приховуватися від бомбувань і мінометного вогню, вирили міцні штольні глибиною до десяти метрів. Танки теж заривали в землю і навіть подекуди зверху засіювали травою.

Перший оборонний рубіж проходив балкою Вільною, селом Криничним, станцією Янцеве, хутором Дружелюбним, селами Ново-Ганнівка, Ново-Єленівка, Ново-Степ-нянське. Другий рубіж - селом На-таліївкою, хутором Гранітним, станцією Ложин: тут німці розмістили дуже багато танків. Третій рубіж- околицями Запоріжжя. Цегляні будинки, підвали - все пристосували до оборони. Місто поділили на сектори, на чолі яких стояли досвідчені фашистські офіцери.

Запорізький плацдарм - це понад 50 тисяч фашистських солдатів й офіцерів, три піхотних і два танкових полки, "фердинанди", "тигри", "пантери" й інше найкраще на той час озброєння, кавалерія, чотири саперних батальйони, та ще й авіація! Коли уявляєш собі все це, аж моторошно стає...

Район, що займали наші війська,

був відкритим і рівним. Як розмістити війська і бойову техніку? А головне - визволити місто будь-якими силами, будь-якою ціною... До Запоріжжя наближалася 8-ма гвардійська армія генерала Василя Чуйкова.

КРОВ НА ПЛОЩІ СВОБОДИ

19 вересня 1943 року з боку Оріхова до Запоріжжя підійшла 78-ма стрілецька дивізія 33-го стрілецького корпусу, її штаб розмістився у Новомихайлівці. Головною перешкодою попереду був вал, який тягнувся на десятки кілометрів. Не вистачало питної води, боєприпасів. Фашисти люто атакували наші частини.

Батько не раз згадував: "Ми не бачили світанку: все в пилу, в диму. Гуркіт стояв нестерпний - від землі не відірвешся. Гуде, гуде..."

1 жовтня їхня дивізія стояла на плацдармі за протитанковим ровом. 464-ий, 458-ий стрілецькі полки, немов іграшки, кидало то вперед, то назад, а раптом і сама земля ніби злітала догори. Ворог шаленів. Начебто й недалеко - 17 кілометрів до Запоріжжя. От вже й село Ново-Єленівка. А ніяк не просунешся!

9 жовтня увечері надійшов наказ: "10-го - наступ". О сьомій ранку вдарили "Катюші". У небі з'явилися штурмовики під командуванням генерала Володимира Судця. Фашисти перейшли у контрнаступ. Але все ж об і 1.00 464-ий і 458-ий стрілецькі полки 78-ї дивізії зайняли Димитрове. Наші буквально по метру просувалися вперед. У фашистів почалася паніка. Віра в неприступність їхніх укріплень похитнулася. Ні вдень,   ані   вночі   не   припинявся штурм. Три доби здавалися вічністю. 13 жовтня надійшов наказ: "Танки - уперед, на танках - десант. Атака за сигналом ракети". Атака -це кров, це смерть. Це межа людських можливостей. Чимало полягло тоді наших воїнів. їхні імена занесені в "Книгу пам'яті України". Вони вічні на обелісках і в наших серцях.

Від 464-го стрілецького полку лишилася сама тільки назва. Микола Корецький розповідав: "Від нашої кулеметної роти залишилося двоє"...

У ніч з 13 на 14 жовтня було кілька штурмів. До третьої години ранку 14 жовтня 78-ма стрілецька дивізія вела вуличні бої на площі Свободи. Стару частину міста визволили. Це не дало фашистам можливості продовжити руйнацію міста і просунутися до Дніпра. Фашистів вигнали зі станції Передаточна, очистили від них цегляний завод, вокзал Запоріжжя-ІІ, відкрили доступ до дніпрового берега. Саме 14 жовтня вважається днем визволення Запоріжжя від загарбників. За нічний штурм Запоріжжя мого батька нагородили медаллю "За відвагу", якою він дуже пишався. А особистому складу дивізії командування оголосило подяку.

78-ма "ЗАПОРІЗЬКА"

Майже півмісяця тривали бої за Запоріжжя. У визволенні міста найбільшу участь брали 8-ма армія генерала Василя Чуйкова, 3-тя гвардійська армія генерала Дмитра Лелюшенка, 12-та армія генерала Олексія Данилова і 17-та повітряна армія генерала Володимира Судця. Відзначилися 12 дивізій: всім їм присвоїли звання "Запорізька". Однією з перших його отримала 78-ма стрілецька дивізія.

Далі дивізія переправилася через Дніпро, брала участь у боях на Нікопольському плацдармі, на Криворізькому напрямку, пройшла з боями Карпати. 15 вересня 1944 року її нагородили орденом Суворова II ступеня, 453-ій і 458-ий стрілецькі полки - орденами Хмельницького, 464-ий полк - орденом Кутузова III ступеня. Серед інших нагород 78-ї стрілецької дивізії - орден Червоного Прапора, медаль "За взяття Будапешта", чимало подяк від командування. Особисту подяку від командування отримав і мій батько -Федір Іванович Бурцев.

У дивізії воювало шестеро Героїв Радянського Союзу. Першим із них став Михайло Павлович Поляков. Він пішов на фронт добровольцем, двічі був поранений. У бою під Запоріжжям підбив п'ять фашистських танків. Наостанок перед грізною сталевою машиною піднявся на повний зріст і пішов назустріч "Тигру"! "За Батьківщину, уперед!" - вигукнув герой і кинув під танк зв'язку гранат. Його поховали у селі Новоолександрівка Запорізького району. Тепер його ім'я носить вулиця у Шевченківському районі.

78-му дивізію розформували 10 травня 1946 року. Мій батько часто зустрічався з однополчанами. Згадували минуле, міркували про сучасне й обов'язково покладали квіти до пам'ятників загиблим... Час стирає рани війни. Та все ж хіба можемо ми забути, що у 655 братських і 73 поодиноких могилах на території області покояться понад сто тисяч її визволителів!

НінаСОЛОМАХА,ветеран праці, дочка визволителя міста Запоріжжя

Підпишіться на наш відеоканал