.
  • .

Проблема з іклами, або Отрута для вірного друга

На операцію і протез для собачки на прізвисько Муха гроші збирали усім миром

Злорадство, звісно, не дуже похвальне почуття. Але чимало запоріжців іронічно усміхнулися, коли почули, що січневого вечора на вулиці Горького - усього лише в якихось п'ятдесяти метрах від центрального проспекту Леніна - бродячі собаки покусали співробітника комунальних служб.

Подейкують, навіть одного з начальників дільниці експлуатаційного лінійного управління автомобільних доріг… Нарешті за нас хтось помстився! Дороги там, чи тротуари, чи під'їзди, чи ліфти - чого не торкнися, все болить. Від комунальних негараздів кому завгодно захочеться кусатися. Нарешті знайшлися "месники з іклами"!

"ЧУДОВИСЬКО" З ВУЛИЦІ

Ми посміюємося, але насправді смішного в цій історії мало. Як і в тій халепі, що в неї не так давно потрапив один із дошкільних дитячих закладів Запоріжжя. Просто на ігровому майданчику бродяча собака привела цуценят. Новоявлена матуся з усією люттю взялася захищати своїх діточок і "свою" територію. Кидалася на малих і дорослих, не пускала вихованців дитячого садка на майданчик. Забрати цуценят, щоб перенести в інше місце, не вдалося: матуся весь час була на варті. Та це ще півбіди. Але майданчик розташований поруч із входом у дитячий садок: ані увійти, ані вийти…

До того ж, виявилося, що співробітникам дитячого закладу нікуди звернутися по допомогу. Кілька років тому в Запоріжжі ліквідували "бригаду", яка убивала бродячих собак. Натомість не створили нічого…

- У місті повинен бути карантинний майданчик, навчені фахівці, у них - спеціальний одяг, медикаменти, - перелічує голова громад-ської організації із захисту тварин "Дай лапу, друже!" Ірина Дідур. Нічого цього немає і спомину.

Убивати собак не можна - вже кілька років в Україні це заборонено. Але бродячі тварини створюють серйозний ризик для здоров'я і навіть життя людей. Бува, бігає таке собі розлючене чотирилапе "чудовисько" (а то і ціла напівздичавіла зграя) вулицями села або міста. Люди бояться вийти з домівок, змушені обходити собак десятою дорогою або чекати, поки "проблема з іклами" вгамується сама по собі.

А вона не така вже й маленька: у 2014 році тільки в місті Запоріжжі зареєстрували майже дві тисячі укушених. Приблизно чверть із них постраждали від бездомних собак та котів. Так же невтішно виглядає минулорічна статистика.

П'ять ліжок для цієї категорії пацієнтів відведено у відділенні гастрохірургії Запорізької багатопрофільної клінічної лікарні №9 (саме туди направили бідолашного 56-річного комунальника після інциденту на вулиці Горького). Антирабічний центр діє також в обласній клінічній лікарні…

НЕВІДВОРОТНА СМЕРТЬ

Латинською мовою сказ називається rabies. Відповідно лікар, який спеціалізується на цьому захворюванні, зветься рабіолог. Але з 1995 року в Україні такого фаху… не існує. Його вилучили з офіційного реєстру професій. Хоча йдеться про захворювання, яке без правильного лікування веде до стовідсоткової (!) смертності.

- Щороку у світі від сказу помирає близько 50 тисяч осіб, - констатує завідувачка відділення організації епідеміологічних досліджень Запорізького міського відокремленого підрозділу обласного лабораторного центру Держсанепідслужби України Людмила Гіба. - Тільки своєчасне антирабічне лікування може врятувати життя постраждалим. Носіями сказу виступають м'ясоїдні тварини: як свійські (насамперед, собаки і коти), так і дикі (лиси, вовки, єнотовидні собаки). Вірус передається не тільки при укусі, але й коли на пошкоджену шкіру потрапляє слина зараженої тварини. А от від людини заразитися не можна.

Небезпека може чатувати на кожного з нас там, де ми зовсім не очікуємо. Наприклад, у січні минулого року сказ виявили у безпородного цуценяти, якого сімейна пара придбала "з рук" неподалік від зупинки "Вулиця Анголенка"… Не дивно, що фахівці настійливо радять щороку робити вакцинацію домашніх улюбленців.

ЗАПАХ СТРАХУ

Хоча професії "рабіолог" на папері в Україні не існує, але насправді лікарі, які спеціалізуються на цьому захворюванні, у нас є (певне, завдяки цьому остання документована смерть від сказу в Запорізькій області датується 2004 роком).

Своїми порадами із читачами "Запорізької правди" поділився фахівець із багаторічним досвідом - хірург вищої категорії міської лікарні №9 Геннадій Слонецький:

- Бродячі собаки найнебезпечніші у шлюбний період. Тому навесні слід бути особливо обережними. Влітку укушених менше, але у спеку агресивність тварин зростає. Якщо бачите роздратовану собачу зграю або "весільну процесію" - краще обійдіть її стороною. Хоча собака - свійська тварина, та все рівно звір. Як спрацюють інстинкти, як вона відреагує у тій чи іншій ситуації, передбачити складно. Коли людина лякається, виділяється адреналін. Собаки одразу відчувають "запах страху". Крім того, ціль нападу для будь-якого пса - рухомий об'єкт. Тікати не можна. Треба присісти й узяти щось у руку - хоча б камінець (або зробити вигляд, що берете) і продемонструвати, ніби збираєтесь його кинути. Примусьте собак зупинитися. Гучно покличте на допомогу інших перехожих.

- Кажуть, рану від укусу треба промити водою?

- Ні в якому разі! Не намагайтеся також знезаразити її перекисом водню чи спиртом. Це лише погіршить ситуацію. Вірус сказу миттю гине у лужному середовищі, тому рани від укусів тварин промивають 20-відсотковим розчином господарчого мила (або іншим лужним розчином). Для цієї процедури раджу звернутися до найближчого медичного закладу. А вже звідти вас мають направити до рабіолога. Чим швидше ви потрапите до фахівця, тим краще, бо вірус сказу залишається у рані до 72 годин. Тому-то ми не зашиваємо одразу укушені рани.

Люди, які постраждали від укусів тварин (навіть якщо у них не довели наявність вірусу сказу), мають обов'язково пройти вакцинацію. Іноді досить щеплень (шість ін'єкцій протягом 90 днів). Та часом потрібно лікування імуноглобуліном.

Але з вакцинами й імуноглобуліном у нас "традиційно" не все гаразд. В Україні їх не виробляють. А з-поза кордону ліки надходять не так ритмічно, як хотілося б. На пам'яті історія, коли в липні минулого року чи не в усій Україні не знайшлося імуноглобуліну для чотирирічного Іллюші та шестирічного Максимки з села Новотроїцьке Бердянського району. Хлопчиків покусав заражений сказом кіт. Випадок виявився важким, одного щеплення від сказу, на думку рабіологів, було не досить. Зрештою, дітей порятували в Росії.

Але коли ми днями розмовляли з Геннадієм Слонецьким, усього необхідного набору препаратів для лікування сказу в лікарні №9 знову не було. За чутками, медикаменти "застрягли" десь на митниці…

У ЖОРСТОКОМУ ХОЛОДІ

"Проблема бродячих собак - державного рівня", - переконаний Слонецький. Геннадій Миколайович щодня спостерігає, які муки зазнають його пацієнти - покусані люди. Тому до бродячих псів налаштований, м'яко кажучи, "не дуже лояльно".

Та в медалі є інший бік. Змалечку ми повторюємо: "Собака - друг людини". Як же сталося, що найвірніші друзі раптом стають ворогами? Чи не з нашої власної вини?

В Інтернеті промайнуло повідомлення, що потрібен турботливий господар для дівчинки-ротвейлера, яку знайшли обмороженою на вулиці. Коли ми спілкувалися з головою громадської організації "Дай лапу, друже!" Іриною Дідур, бідолашну собачку вже підлікували у ветеринарній клініці "Друг" і зна-йшли їй дім.

- Та щойно мені зателефонували: біля супермаркету "АТБ" знайшли у коробці цуценя, яке не встає на ніжки, - бідкається Ірина Іванівна.

Але громадська організація не може допомогти всім бездомним тваринам. Вона намагається підтримати і віддати у добрі руки бодай тих, які не виживуть без допомоги людини: інвалідів, важко хворих, поранених. У притулку ГО "Дай лапу, друже!" живуть дві сотні таких собак. Однак минулого року основний орендар ділянки заявив, що розриває договір суборенди, і для початку відімкнув у приміщенні електроенергію. А притулок обігрівали конвектори! "Буржуйка", яку встановили волонтери, становища не врятувала. Собаки без лап і з травмованими хребтами, які не можуть підвестися, цієї зими нестерпно мерзнуть у холодному і темному приміщенні. Щоб доглянути їх, волонтери приходять після роботи з ліхтариками… Триває судова тяганина, а міська влада, попри обіцянки допомогти, поки що не поворухнула пальцем.

КРАПЛЯ В МОРІ

Скільки усього бродячих собак у містах і селах Запорізької області? Тисячі? Десятки тисяч? Хто ж їх рахував… Хто про них взагалі подумав, крім не дуже-то численних захисників тварин…

- Ми зовсім не за те, щоб усюди вільно бігали зграї бездомних собак, - наголошує Ірина Дідур. - Треба боротися не з бездомними тваринами, а з самою їхньою бездомністю!

Ірина Іванівна посилається на досвід розвинутих країн. Там існує диференційований податок на свійських тварин. Узяв собачку - трохи заплати. Не зробив їй щеплення - видобувай з гамана більше. Не хочеш стерилізувати домашньо-го улюбленця, волієш займатися розведенням - викладай значну суму. Таким чином збираються кошти, що їх можна використати на державні програми захисту і стерилізації тварин.

У нас картина зовсім інша. Відверто кажучи, досить дика. Минулої осені у кількох районах Запоріжжя: біля п'ятої лікарні, Малого ринку, на вулиці Козачій - зареєстрували отруєння бродячих собак. Жорстокі вбивства бездомних тварин спостерігали в Енергодарі, Мелітополі, Бердянську, деяких райцентрах області. Таким варварським методом хтось (подейкують, не без підтримки місцевої влади) намагається позбутися неспокійних "компаньйонів".

Набагато гуманніший (але і дорожчий) шлях - стерилізація собак і кішок, аби вони не могли розмножуватися. Два роки поспіль ГО "Дай лапу, друже!" здобувала спрямовані на це міжнародні гранти. Усього на кошти грантів стерилізували близько тисячі тварин, ще певну кількість операцій зробили за рахунок самої громадської організації.

- Але це - крапля в морі, - констатує Ірина Дідур. - До того ж, на нинішній рік у нас вже немає міжнародного гранту… Нам телефонують: "Заберіть собачку в притулок". Але ми прихищаємо тільки важко хворих тварин і тварин-інвалідів. Потурбуватися про решту при всьому бажанні не маємо можливості.

ПЕСИКА З КОРОБКИ НАЗВАЛИ БАРНІ

Воно і зрозуміло: громадська організація "Дай лапу, друже!" існує виключно на благодійні внески. Хоча ветеринарна клініка "Друг" робить їй значні знижки та погоджується лікувати тварин у кредит, але грошей на все не вистачає. Трагічні (без перебільшення) історії тварин, яким допомагають волонтери, можна прочитати на сайті http://day-lapu-drug.zp.ua.

Собаченя, яке знайшлося біля "АТБ", підібрали Ірина і Свєта, котрі створили у себе домашній притулок для тварин. Виявилося, що песик переніс важку автотравму: у нього розрив черевної порожнини і випадіння кишечника, крововилив, переламана лапка. Маленькому Барні (так його назвали) зробили складну операцію. Він бореться за життя. Волонтери збирають кошти, аби оплатити його лікування.

Тим часом хтось "награвся" зі своїм котиком чи собаченям і виштовхує їх за двері або навіть викидає з дев'ятого поверху у вікно. А ми байдуже проходимо повз покинуту живу істоту…

…І лякаємося зграй бродячих собак, які заполонили наші вулиці.

Віталіна МОСКОВЦЕВА

Підпишіться на наш відеоканал