.
  • .

Студенти зустрілися із легендою фотожурналістики

Звичайний теоретичний семінар на тему обласних ЗМІ для студентів Запорізького національного університету перетворилася на неординарне практичне заняття. Викладач та журналіст-ветеран Юрій Ботнер організував для журфаківців І-ого курсу творчу зустріч із представниками сучасної фотожурналістики. У фотосалоні Запорізької обласної організації Національної спілки фотохудожників України на першокурсників чекали Олег Бурбовський, один із засновників НСФХУ та Єгор Сапронов , журналіст-фотомайстер. 

Сьогодні уявити життя Запорізької організації НСФХУ без Олега Олександровича неможливо. Справа не лише в його об’ємній творчій біографії, на сторінках якої публікації в академічних виданнях СРСР по мистецтву фотографії, в журналі “Радянське фото”, участь у міжнародних салонах FIAP та організація численних фотовиставок. Олег Бурбовський зі своїм другом Романом Бараном, професійним фотопортретистом, у 1963 році відкрили салон художньої фотографії. Вже через два роки після заснування галерея перетворилася на справжню резиденцію запорізького фото.  Сюди приїздили чи не всі майстри фотографії СРСР на першу всесоюзну портретну виставку. 

“Наш запорізький салон входив у плеяду кращих фотоклубів СРСР. Він був епіцентром фотографічної активності, що дав путівку в життя не одному поколінню талановитих фотографів”, - з гордістю підкреслює О. Бурбовський.

За словами генія вдалого кадру, для того щоб стати професіоналом у галузі фотографії, треба мати особливе бачення та добру душу. Якість фотографії залежить не стільки від вартості техніки, скільки від вміння розуміти світ та по-своєму пропускати його через призму об’єктиву.

Єгор Сапронов, професійний фотокореспондент із 25-літнім досвідом роботи, порівняв радянських та сучасних фотографів. Якихось тридцять-сорок років тому це була зовсім інша професія.

 “Разюча відмінність криється в тому, що радянські фотокореспонденти та фотохудожники були скоріше фрілансерами, аніж мали стабільний графік та конкретні завдання. Робочий день починався зранку, на заводі, і закінчувався у фотосалоні, пізно ввечері. Саме так потрібно було “жити” для виживання”, - пояснює Єгор Олександрович. 

Є. Сапронов продемонстрував студентам радянський фотоапарат “Зоркий-С” 1939 року. Майстер пояснив, що фотографи СРСР мали враховувати не тільки малий прибуток від професії, а ще й вміти правильно користуватися технікою. Адже “Зоркий-С” ставав “Сліпим-С”, коли в об’єктив потрапляв навіть маленький промінчик світла. 

“Це зараз без особливих знань та досвіду на цифрових можна зробити п’ять кадрів за секунду, відзнявши сонячне затемнення. А в минулому все залежало від фотографа та його майстерності”, - говорить Єгор Сапронов.

Запорізький фотосалон – це храм геніальної художньої фотографії. Саме там, у будівлі, повністю пронизаній творчою атмосферою, майбутні журналісти відкрили для себе новий перспективний шлях фотокореспонденції. Після розмови з професіоналами студенти зрозуміли серйозність фоторемесла, ключову роль в якому грають талант та досвід. 

Фотоапарат – це не просто техніка для відображення дійсності на фотопапері. В руках майстра він стає дивовижним механізмом, за допомогою якого можна зберегти найяскравішу пам’ять про урочисте свято чи тривожну згадку про жахливу катастрофу. Адже краще один раз побачити, ніж сто разів почути або прочитати. І поки в Запоріжжі існує салон художньої фотографії з його феноменальним засновником та витонченими гостями, у фотографів-аматорів завжди буде приклад для наслідування.

Андрій Ненадов

 

Підпишіться на наш відеоканал